21 і 22 березня (цього року) в "Музеї книги і друкарства України" (м. Київ) мені пощастило відвідати авторські курси Оксани Забужко "Як писати прозу". Хочу з вами поділитися враженнями, бо для мене одної їх забагато.
Перше, що сказала Оксана Стефанівна, що навчити писати (а тим більше, правильно) - неможливо, тому для неї самої
формулювання "Як писати прозу" дещо невиправдане (організацією заходу займався "Центр літературної освіти"). Можна навчити ВЧИТИСЯ писати, але в кожного цей процес суто індивідуальний і
найбільше, що вона може зробити для слухачів курсу, - поділитися своїми "синцями, розбитими колінами, подряпинами" - письменницьким досвідом.
За 8 годин курсу було багато сказано і почуто, я постараюся тезисно викласти основні думки, які прозвучали:
Знаю, що це лише крапля із того, про що говорилося. Оксана Стефанівна досить проста в спілкуванні (незважаючи на багате використання
літературної і не тільки термінології), цілком зрозуміла. В перерві до неї можна спокійно підходити і спілкуватись. Її жарти - то вищий пілотаж))) під час перерви пропало світло (а по плану був
перегляд відеоролика і подальше обговорення) Оксана Стефанівна сказала, що то московський патріархат на нас образився, коли вона розповідала про таксистів, які щедрі на історії і про духовників
Лаври (на теритоії якої в знаходиться "Музей книги і друкарства України")... після того, коли письменниця процитувала одного із англійських авторів мовою оригіналу, - світло
ввімкнулося...
****************************************************************************************************************
питання із залу:
- Оксано Стефанівно, я вчора прочитав, що коли в Гюго не було натхнення, він обстригав собі півбороди і викидав ножниці у вікно. Якби він за ними вийшов, то в такому вигляді його б забрали в божевільню. Таким чином він сидів вдома і, доки не відросте борода, писав. А що робите Ви, коли немає натхнення???
голос з іншого кінця залу:
- що обстригаєте???
****
Письменниця запитує в присутніх:
- Про що роман Стендаля "Червоне і чорне"???
- про візитку Яроша!
***
"Я приємно вражена кількістю присутніх, бо уявляла собі все трішки по-іншому. Тепер почуваюся як ота хазяйка, що наварила на вісім душ, а прийшло 50... а нагодувати багато людей п'ятьма хлібами в історії вдавалось лише одному чоловікові...та й той погано закінчив..."
***
"Я знаю, що в Забужко довгі речення... що доки діло доходить до підмета, про присудок вже забулось...але то не мої проблеми - я все пам'ятаю"
Зараз є чимало курсів, клубів, квартирників і ще різних літературних читань і заходів. Кожен іде по своє. Хочу в підсумку сказати літгуртківцям: нам неабияк пощастило з керівником, бо багато з того, що сказала Оксана Забужко про літературу, про письменників і критиків і взагалі про процеси, що відбувались і відбуваються, я чула не вперше, бо вперше я це чула на літгуртку, на уроках літератури. Доки у вас є така можливість - вчіться ВЧИТИСЬ, вчіться працювати, розумійте, наскільки ви і ваші починання потрібні, а вони потрібні, навіть не сумнівайтеся. Бо "навколо стільки історій, що мені 9 життів було б мало, аби написати все, що я б хотіла написати" (О.З)... І якщо ви будете розширювати свої горизонти свідомості і бачити людей навколо, у вас просто не буде часу думати про те, де те нахнення ходить, чому не пишеться.... і т.д.
Гарних вам історій.
Вдалих знахідок.
І слів.
О. Павелець