НАТАЛІЯ СНІЖКО
переможець обласного конкурсу
"Поетична весна", 2005
...Роздоріжжя доріг,
Ліхтарі між дерев,
Розтоплений сніг,
І чужі ми тепер...
Ти в далеких світах -
Ловиш сніг на долоню
Жду від тебе листа,
І потерпли вже скроні.
Я іду по воді.
Вона капає в тишу.
Всі слова ці тобі
Я на пам’ять залишу...
МАМІ
Хаос думок. Переплетіння слів.
Розірвані кайдани й перешкоди.
Лишилися мільйони не злічених ще днів,
Лишилися не витеклі ще води.
Невже живу? І серце в грудях б’ється?
Стискається, жбурляє в скроні кров...
І сонце ще до мене теж сміється,
Зима, весна і літо будуть знов!
Чи це вірші ?
Та я й сама не знаю.
Це - як ромашки у гаю,
Це - як небесна далечінь,
Це - так, як місяць уночі.
Це наче щастя уві сні,
Це як частиночки із раю,
Які докупи я складаю,
Щоб потім людям всім віддать, -
Цим самим щастя будувать.
розсікає по венах прозріння
тромбом вривається в мозок...
чи жила? чи життя?
Животіння.
ні, не спіши, ще одна доза.
Знов те саме. Ще один тромб.
Шкода.
шкодувать вже не сила -
з'їли сили чисельність спроб.