ВАЛЕНТИНА 

НЕВМИВАКА

 

Не  вір  очам,  які  зоріють  хтиво –

У  ніжності  і скромності  краса.

 

Не  вір словам,  які звучать  фальшиво –

над  ними  меч  Дамоклів  нависа.


***

Одна мить – і  прощання наступить,

Іще мить -  й обірветься зв'язок,

І життя невгамовно закрутить

Й понесе,  як осінній  листок

                                           несе вітер.

 

Та  як  же  можна  отак  полетіти,

Відірвавшися  від  стебла?

Я  не  хочу  тобою  хворіти!

Треба  ліків –  треба  тепла…

  


 

Мій  потік  думок

Не  кожен  може  зустріти,

Як дзвінок  зустрічає  урок.

А  на  вулиці  гомонять  діти

і не слухають мій  монолог…