ВАЛЕНТИНА
НЕВМИВАКА
Не вір очам, які зоріють хтиво –
У ніжності і скромності краса.
Не вір словам, які звучать фальшиво –
над ними меч Дамоклів нависа.
***
Одна мить – і прощання наступить,
Іще мить - й обірветься зв'язок,
І життя невгамовно закрутить
Й понесе, як осінній листок
несе вітер.
Та як же можна отак полетіти,
Відірвавшися від стебла?
Я не хочу тобою хворіти!
Треба ліків – треба тепла…
Мій потік думок
Не кожен може зустріти,
Як дзвінок зустрічає урок.
А на вулиці гомонять діти
і не слухають мій монолог…