Даша

Скрипник


Вспомни обо мне. когда будешь строить свой рай. И пусть ты меня не позовёшь в него, хотя бы просто вспомни. Ведь я когда-то была частью твоей жизни. Пусть недолго. Но запомнить то, что было между нами, я смогла. Сделай так, чтобы я забыла, или оставь меня в покое. Не разрывай мысли. Давай, исполни сердце ненавистью. Но прошу, вспомни обо мне, когда будешь строить свой рай.


Синей пастой, на белой в клетку бумаге я пишу эти строки о том, кто я. Я- не просто человек. Я- ночное создание, спящее днем и гулящее ночью. Спросите "почему?" Звёзды. Они завораживают своим холодным сиянием и ночным блеском. Холодный воздух охлаждает мысли и чувства. Вдохнув поглубже, я раскрываю свои крылья и улетаю к верхушкам деревьев. Там, ловя ветер кончиками волос, я усаживаюсь на ветку, достаю бумагу и карандаш, и всё, что я увидела во сне, переношу в реальность.


Добре. Я зіграю ще одну роль для тебе. Але давай домовимось - вона остання.

Давай почнемо. Я буду в тебе закохана, чекатиму телефонного дзвінка, погляду, посмішки. І радітиму, як дитина цукерці, коли ти відкриєш для мене двері. Давай я радітиму зустрічі, а ти будеш мене на них запрошувати. Давай я відкрию очі і побачу від тебе SMS, знову радітиму твоєму "Доброго ранку".

Почекай, лише одне питання: " Скільки триватиме ця роль, і скільки я від неї відходитиму?"


Дим сигарет заполонив аудиторію. І лише я знаю, що це твій фірмовий парфум. Ти поклянешся в вічній любові, і уста обпалить покритий смородом і димом поцілунок. Я відштовхну тебе від себе і скажу, що все скінчено. На мої слова ти лише почнеш знесилено кричати. А я відповім: "Вибач, та твоє кохання не дійшло до моїх легень".